Коли іспанські конкістадори у ХVI столітті вторглись у Мексику, вони побачили тут дивного величезного птаха, який кульдикав. Ацтеки ж його приручили багато століть назад і дуже цінували. Покуштувавши м'ясо індички та переконавшись, що воно надхвичайно смачне, іспанці вирішили завезти птицю у Європу, і незабаром вона завоювала там величезну популярність.

Через 150 років індичка вже була відома у кожному закутку Європи. Вона стала настільки звичною, що, коли переселенці відправилися освоювати Америку, то поряд з іншою живністю взяли із собою й цього птаха, не підозрюючи, що їдуть на його батьківщину. Вони були надзвичайно здивовані, коли дізналися, що індички - постійні жителі місцевих лісів.

Тоді серед європейців мало хто знав, звідки до них потрапила індичка. Англійці, наприклад, думали, що батьківщина цього птаха - Турецька імперія, тому що шоломи солдатів Турецької імперії були схожі на голову індика. Звідси й назва англійською мовою - turkey, що означає «турецька». У Європі індичку ще називають іспанською курочкою, тому що селяни з Іспанії приручили індичок майже п'ятсот років назад. Вони ж і вивели нові породи.

Індичка давно завоювала своє почесне місце на столах українських родин. Через невелике поголів'я цього птаха у нашій країні тривалий час не біло можливості забезпечити його м'ясом  широке коло споживачів. Проте сьогодні сучасні технології й обладнання дають можливість виготовити в промислових умовах прекрасне м'ясо індички в достатній кількості та з високими смаковими характеристиками.