М'ясо індички належить до категорії дієтичних продуктів.

Ніжність м'яса дозволяє використовувати його у харчуванні людей, які ослаблені, ведуть активний і напружений спосіб життя.

М'ясо індички можна вважати найзбалансованішим продуктом тваринного походження, оскільки воно займає проміжне становище за вмістом вітамінів, макро- та мікроелементів,  .

Збалансоване харчування – це не тільки щоденне надходження в організм певного набору білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- і мікроелементів з різноманітними продуктами харчування і напоями, а також створення умов для їх повноцінного засвоєння.

З продуктів тваринного походження в раціоні українців на сьогодні найбільш поширені свинина, яловичина і курятина. І хоч м'ясо індички в Україні поки що не має великого поширення, воно посідає особливе місце серед продуктів тваринного походження завдяки своїм споживчим якостям.

У чому ж особливості м’яса індички?

По-перше, це джерело білку. Білки – невід'ємний компонент організму людини, необхідний для нормального здійснення всіх без винятку процесів життєдіяльності. Який би процес в організмі не відбувався, завжди можна додати: «за участю білків». Білки виконують роль двигуна обмінних процесів, тоді як вітаміни і мікроелементи – каталізатори (прискорювачі) процесів обміну речовин.

Одна з головних особливостей м’яса індички – його ніжність, тобто відносно малий вміст білків з’єднувальних тканин. Що це означає для споживача? М'ясо індички простіше і швидше перетравлюється і повноцінніше засвоюється. Яловичина має значно більшу кількість білків сполучної тканини, курятина і телятина дещо менше, проте більше, ніж індичатина. За вмістом білка до індичатини прирівнюється лише пісна свинина.

Ці якості м’яса індичатини особливо корисні у харчуванні наступних категорій людей:

- дітям з ще не сформованою травною системою для забезпечення процесів росту і розвитку.

Індичатина може бути одним з перших продуктів тваринного походження, які вводяться у раціон дитини, починаючи з грудного віку;

- людям літнього віку з пониженою секрецією шлункового соку, коли можливості травної системи майже вичерпані. У цьому випадку м'ясо індички за 10-15 хвилин перед приготуванням можна обробити соком лимону, граната, журавлини, персика або яблучним оцтом;

- людям, в яких робота пов’язана зі значними фізичними навантаженнями, або які займаються спортом, фітнесом тощо, коли потреба у білках природним чином зростає. Для забезпечення високого темпу засвоєння білків, м'ясо індички необхідно заздалегідь обробити кислим соком (див. вище), подавати під гірчичним соусом або заправити імбиром, корицею, гвоздикою. А вживання страв з індичатини за 2 години до роботи забезпечить повноцінне перетравлення, засвоєння і можливість працювати без відчуття важкості у шлунку;

- вагітним і жінкам, які годують немовля власним молоком, – легкість засвоєння індичатини у поєднанні з високою поживністю дозволить жінці підтримувати високий темп засвоєння білків і забезпечить достатньою кількістю амінокислот плід або немовля для їх нормального розвитку. Страви з м'яса індички також дозволять жінці швидше відновити сили після вагітності і годування груддю. Крім того, вміст значної кількості заліза в м'ясі індички сприяє профілактиці залізодефіцитної анемії.

Індичка як достатньо ніжний продукт не потребує жорсткої термічної обробки. Тушкування з овочами, запікання у клярі дозволить провести термічну обробку у більш щадному режимі.

Ніжність м'яса індички, легкість його засвоєння дозволяє його використовувати при різноманітних імунодефіцитних станах: хронічній інфекції (туберкульоз, СНІД), після перенесених гострих захворювань або загострень хронічних, дітям, що часто і тривало хворіють.

Особливих протипоказань до вживання м'яса індички немає, проте білкові продукти обмежують при нирковій недостатності, сечокам'яній хворобі, подагрі для зменшення навантаження на критичні органи.

По-друге, м’ясо індички - джерело незамінних амінокислот, які не здатні синтезуватися в організмі людини і повинні надходити з продуктами харчування. При цьому, що різноманітніше харчування, то рідше виникають порушення обмінних процесів в організмі. Для збереження високого рівня здоров'я, людина щодня повинна вживати 20-40 продуктів, з яких - 2-3 різних джерела білків. Тому, як мінімум 1-2 рази на тиждень у раціоні людини повинні з'являтися страви з індичатини.

По-третє, м’ясо індички - джерело жирів (насичених і ненасичених жирних кислот). М'ясо індички, курки і баранини має приблизно однаковий вміст білків та жирів, у свинині переважають жири, а в яловичині (особливо у телятині) їх кількість не збалансована. Телятина практично не містить жирів, але великий вміст води у м'ясі робить його менш цінним продуктом харчування.

По-четверте, м'ясо індички може використовуватися для накопичення в організмі вітаміну А. Хоча індичатина як і інші види птиці не є джерело цього вітаміну, проте збалансований вміст жирів у м'ясі індички дозволяє засвоювати провітаміни А з рослин. Комбінація в одній страві м’яса індичатини з морквою, гарбузом, буряком, кабачками, абрикосами, персиками сприятиме повноціннішому засвоєнню жиророзчинних фракцій провітаміну А з продуктів рослинного походження – каротиноїдів тощо.

По-п'яте, індичатина - джерело вітамінів групи В. За вмістом вітаміну В1 індичка поступається іншим видам птиці, проте вміст вітаміну В2 приблизно такий самий, як і у важче засвоюваному м'ясі гуски та жирній свинині. Вітаміни групи В забезпечують активність обмінних процесів, оскільки дозволяють активно витягувати енергію з вуглеводів. Тому індичатину можна використовувати і при цукровому діабеті, і для лікування різних форм депресії, і для забезпечення високої фізичної і розумової працездатності.

По-шосте, за певних умов індичатину, що калорійніша за курятину і яловичину, можна використовувати як у системі зниження ваги тіла, так і для її збільшення. Тобто, споживаючи різні страви з індички, можна регулювати вагу.

Відзначимо, що основні речовини, які формують гамму смакових відчуттів, – це жири, вуглеводи і екстрактивні речовини (або продукти білкового обміну-розпаду).  За вмістом екстрактивних речовин м'ясо індички займає проміжне місце між курятиною і яловичиною. Тобто, воно смачніше за м'ясо курки, і одночасно не перевантажує нирки продуктами білкового розпаду, як яловичина і телятина.

У дієтичному харчуванні для більш-менш точної оцінки кількості основних джерел енергії, що поступають в організм -білків, жирів і вуглеводів - їх прийнято співвідносити з вагою тіла. При цьому в середньому, на 1кг ваги тіла на добу повинно надходити 4г вуглеводів і по 1г білків і жирів. Тривалі диспропорції приводять до порушень у роботі організму.

Щодо м’яса індички, то у жирній індичатині вміст білка складає 19,5% і жиру - 22% при калорійності 276 ккал/100г, тобто практично збалансований. Вміст білку і жиру у курятині менший (18,8% і 18,4% відповідно) при відносно більшому вмісті води. Навіть беконна свинина не може зрівнятися за збалансованістю з індичатиною – 16,4% білка, 27,8% жиру і калорійність 316 ккал/100г.

Боротьба за низькокалорійні продукти – це боротьба з вмістом в них жирів і вуглеводів. Але при цьому ці компоненти повинні надходити до організму. Якщо до мінімуму обмежити надходження в організм жирів і вуглеводів – людина переходить на харчування виключно білковою їжею, ризикуючи як мінімум патологією суглобів (подагра), нирок (сольовий діатез, пієлонефрит, ниркова недостатність).

Тепер зупинимося на вмісті у м'ясі мікроелементів.

Вміст натрію (основного позаклітинного мікроелемента) у м'ясі індички і курки практично однаковий (трохи більше у курятині) і приблизно у 2 рази вищий, ніж в яловичині і свинині. Натрій забезпечує об'єм плазми крові і можливість активного протікання обмінних процесів в організмі загалом. Готуючи страв з курки та індички, які без сумнівів містять натрій, можна використовувати менше солі, що рекомендовано при гіпертонічній хворобі, ішемічній хворобі серця та атеросклерозі судин. А підсолювання яловичини і свинини може загострити патологію серцево-судинної системи у зв'язку з різким збільшення обсягу плазми крові і рівня артеріального тиску.

Вміст калію (основного внутріклітинного мікроелемента) найменший у курятині і жирній свинині, потім за вмістом калію йде індичка, пісна свинина і яловичина. Посередній вміст калію є перевагою індичатини, оскільки можна плавно регулювати надходження калію з їжею. А збільшити кількість калію у страві можна комбінацією індичатини з курагою, родзинками тощо.

Вміст кальцію у всіх видах м'яса настільки невеликий у порівнянні з добовою потребою, що його навіть можна не брати до уваги. Проте, наявність помірної кількості жирів у м'ясі індички – чинник засвоєння кальцію з інших продуктів. У зв'язку з цим, індичка застосовується у профілактиці і лікуванні остеопорозу, остеохондрозу, запальних і обмінно-дистрофічних захворювань суглобів.

За вмістом заліза м'ясо індички в 1,5 рази випереджає м'ясо курки, майже у 2 рази – яловичину, майже у 3 рази – телятину і свинину. Залізо – основний компонент гемоглобіну в еритроцитах, що забезпечує транспорт кисню і вуглекислого газу. А також основний компонент ферменту цитохромоксидазу – системи окислення продуктів харчування і продукування з них енергії усередині клітин. М'ясо індички у профілактиці і лікуванні залізодефіцитної анемії ефективніше, ніж яловичина і телятина.

За вмістом фосфору перше місце займає курятина, друге – індичатина, і вже потім яловичина, телятина, свинина. Фосфор необхідний для формування опорно-рухового апарату, кісток, зубів, в енергетичному обміні в організмі.

М'ясо індички повинне частіше з'являтися у раціоні, оскільки це вже знайомий для українців продукт і адаптація нашої травної системи до нього вже давно відбулася, на відміну від екзотичних продуктів харчування.

Борис Глібович Скачко - лікар (Київський медичний інститут), фітотерапевт, автор 20 опублікованих книг і брошур, більше 200 популярних і 40 наукових статей на теми: фітотерапія, валеологія, дієтологія, здоровий спосіб життя.